Столик-підставка для передавача
Методи (манери) маніпулювання передавачем
Ha сьогоднішній день в світі є два основних способи керування RC моделями. Один з них «східний», або «американський» — це коли апаратуру тримають руками за корпус і пересувають ручки джойстиків торцями великих пальців. Другий спосіб — це коли одночасно двома пальцями тримають і рухають кожну ручку передавача, як пінцетом. Цей метод керування більше використовують в європейській частині світу, в тому числі і в СНД.
Увага! Не плутайте метод маніпулювання ручками передавача з режимами розташування каналів, режим 1 (дворукий — mode1) і режим 2 (однорукий — mode2).
Різновиди столиків
Фірма Graupner пропонує два варіанти пластмасових столиків: & quot; PROFI-Senderpult & quot; (Best.-Nr.3081) для передавачів JR FM6014; mc-17; mc-18, і (Best.-Nr.3082) — для передавачів FM414, FM4014, D14SSM і mc-16, а так само прозорі, захисні чохли для цих столиків, які використовуються в дощову погоду: PROFI-Sender-Saver (Best.-Nr.3080 і Nr.-3084). Американська компанія Du-Bro, теж пропонує подібний столик 620 Transmitter Tray (No. DUBM0620).
Хоча в зарубіжних каталогах представлені тюнінгові столики-підставки під апаратуру і немає проблем їх замовити, але для наших моделістів більш актуальними постають питання про придбання головних компонентів для моделізму (апаратура, серво, мотори та ін.) — тих компонентів, які ускладнені в саморобному втіленні. Не кажучи вже про покупку тюнінгового «причандалля»! Варто також врахувати немалу вартість фірмових столиків (від $50 до $120 + доставка).
Існують численні приклади звичайних простих саморобних підставок під передавачі з квадратним дизайном, які абсолютно прості у виготовленні. Але перераховані вище моделі підходять для передавачів з прямокутним дизайном корпусу.
Розглянемо столик, який якраз проектувався під апаратуру американського (дутого) дизайну, таку, як Futaba 8U** і 9Z**, які розраховані на «утримання в руках». При виготовленні столик легко перепроектувати або налаштувати під будь-який інший тип передавачів. Все спроєктовано так, що не потрібно нічого змінювати в фірмовому передавачі, навіть жодної «зайвої дірки»!
Саморобний столик-підставка
Підбір матеріалів
Немає нічого складного в добірці матеріалу для виготовлення столика. Потрібно просто використовувати те, що є відповідне поруч. Можна застосувати листові щільні пластики типу текстоліту, фанеру (тільки потрібно потурбуватися про вологостійке захисне покриття). Найкраще використовувати листовий дюраль (причому зовсім не обов'язково марки Д16Т), а потім його обтягнути.
Оздоблювальний матеріал може бути різноманітним, залежно від смаків різних людей. Підійде дерматин, щільна тканина, але особливий результат дасть обтяжка натуральною шкірою. Потрібно підготувати клей для обтягування, наприклад, «Bison», «Момент» або схожий на них, а так само «Циакрін».
Для закладення торців периметра обтягування підійде пластиковий кембрик, який розрізається уздовж і приклеюється по периметру. А можна просто пофарбувати або покрити лаком, якщо, наприклад, підручники виготовлені з добірного горіхового кореня або інших краснодеревних сортів, причому зі смаком затонованих.
Так само знадобиться металевий дріт товщиною 6-8 мм, з якого будуть зігнуті повідці для ременя. Для зовнішнього покриття повідків знадобиться термозбіжна трубка, діаметром 8-10 мм. Але її можна замінити і «нашим» ПХВ кембриком, попередньо розмоченому в ацетоні.
Трохи відрізків прутка дюралі, латуні або бронзи, з яких потрібно буде виточити на токарному верстаті найпростіші стійки з внутрішнім різьбленням.
Для виготовлення ремінця відмінно підходить шматок автомобільного ременя безпеки, який можна пошукати на станціях тех. обслуговування.
Для фіксації корпусу передавача до столика, потрібно зігнути П-образні дужки. Підійде мідний, латунний або м'який залізний дріт діаметром 2,5 мм. Кілька шайбочок, болтиків та гаєчок з різьбленням М2,5 і М3, і можна приступати до виготовлення.
Виготовлення столика
Основа столика — лист дюралю, товщиною 2-3 мм. Вирізаємо по контуру роздруковану на папері викрійку, наклеюємо її на лист металу або текстоліту і відрізаємо все зайве. Висвердлюємо і вирізаємо внутрішні отвори, після чого кромки обробити напилком.
Потім випилюємо алюмінієву деталь — опору для живота. Загинаємо її в плавну дугу на чому-небудь підходящого радіусу, наприклад, на балоні від кисню або газу (природно з дотриманням заходів безпеки).
Підготовлені та оброблені перші дві деталі потрібно зварити між собою на аргонной зварці, тому що алюмінієві сплави і нержавіючі сталі нормально варяться тільки в середовищі газу аргону. Якщо немає можливості знайти поблизу пристрій аргонової зварки, то можна обійтися і механічним кріпленням на куточках цих двох основних деталей.
Далі, также за викрійками, вирізаємо дві симетричні пластини, які будуть опорами для долонь рук. На токарному верстаті виточують найпростіші алюмінієві стійки, довільним діаметром (8-15 мм — кому як подобається), довжиною 50мм — передня пара і довжиною 58мм — задня пара стійок. Ці розміри актуальні тільки для моделей передавачів Futaba 8U**. Для інших систем довжину стійок заміряйте за місцем.
У торцях всіх стійок засвердліть глухі отвори глибиною близько 10 мм і діаметром 2,4 мм. Наріжте у них всередині різьблення М3.
З відповідною дроту діаметром 2,5 мм відріжте і зігніть П-образні дужки, якими кріпиться корпус передавача до основи столика. Задні дужки висотою по 65 мм, а передні — 30 мм. На кінцях дротяних дужок наріжте зовнішнє різьблення М2,5. За місцем їх потрібно трохи зігнути.
З товстого (6-8 мм) залізного дроту, наприклад «сріблянки», підготуйте два відрізки по 350 мм. Потім зігніть їх в лещатах до форми, щоб повідці в складеному стані під столиком займали якомога менший обсяг в транспортувальному футлярі (валізці).
При цьому, складання повідків має певну послідовність, наприклад, у мене вийшло, що першим потрібно повернути і завести під столик правий поводок, а потім — лівий.
Краще за все закріпити повідці до днища столика сегментами циліндра з капролоктану або второпласту.
Далі, слід обтяжка деталей шкірзамінником, шкірою або чим-небудь підходящим. Перед обтягуванням на деталі No.2 і No.3 можна приклеїти тонкий (1-3 мм) поролон.
Торці деталей по периметру можна заклеїти гумовим або ПХВ кембриком розрізаним уздовж.
Ремінець
Відрізаємо шматок від котушки автомобільного ременя безпеки. Довжину ремінця кожен підбирає по своєму зросту. У мене вийшов 730 мм. Варто врахувати підкоміри обох кінців, приблизно по 20 мм. Значить, заготовка для ременя — 770 мм.
Підвертаємо кути на конус, протягуємо їх в петлі карабінів, загинаємо зі зворотного боку і закльопуємо на швейно-фурнітурні клепки або прошиваємо міцними нитками. Можна застосувати сучасну фурнітуру, яка дозволяє регулювання ременя по росту, але в цьому випадку вільний хлястик ремінця може виявитися незручним при експлуатації апаратури.
Логотипи «Futaba» виготовлені з флока — так називається пластиково-матерчатий, термоклейкий матеріал, з якого на плоттері вирізують різні написи і малюнки для приварки їх на футболки, уніформу та інші бавовняно-паперові вироби. Цей матеріал часто зустрічається в компаніях з виробництва реклами.
Температура приклеювання у флока така ж, як і у монокота фірми TopFlight, тобто 135 град/С. Тиск на пресу 1-3 кг/см2. Можна приварити його і в домашніх умовах через кілька шарів газети звичайною праскою. Але попередньо в підборі температурного режиму краще потренуватися на обрізаннях.
При польотах на моделях з ДВЗ ремінець, звичайно, заляпається від рук, але це не біда, оскільки флок прекрасно витримує багаторазове прання.
Футляр
Можна, звичайно, замовити і фірмовий алюмінієвий кейс від Futaba, але це не дешеве задоволення!!! Дешевше і практичніше купити легкий, пластиковий, небиткий чемоданчик ($16), різні моделі яких продаються у відділах з торгівлі імпортним електроінструментом.
Внутрішній об'єм в валізці можна виклеювати деталями з коремату (туристичний килимок для наметів) або з мікропористої гуми і щільного поролону. Ріжеться і клеїться все за місцем.
Відгуки пілотів
Більшість пілотів спочатку вчаться літати керуючи ручками передавача по стилю No.2 (тримаючи ручку двома пальцями одночасно) без столика, а просто утримуючи корпус апаратури нижніми частинами долонь. При цьому корпус передавача підвішений тільки в одній точці, через ремінець на шию, і крутиться на всі боки навколо цієї точки підвісу, підсвідомо заважаючи керованості.
Ті з наших пілотів, які спробували пілотувати моделі, застосовуючи столик-підставку для передавача, кажуть, що модель стала летіти — «Як по циркулю» (Цитата). Тобто з'являється додаткова чіткість керованості, завдяки тому, що тепер не треба відволікатися на утримання передавача, і руки лежать на підставках без зайвого напруження м'язів. Іншими словами — з'явилася додаткова приємна ергономіка пілотування.
Суб'єктивно, ергономічність керування моделями зі столиками-підставками підвищується приблизно на 30-40% в порівнянні з базовим варіантом пропонованих фірмами-виробниками апаратури дистанційного керування моделями.
